fbpx
ФактчекФактчек NEWSФактчек-лабораторія

«Фабрика екранних ідіотів», або скільки часу залишилося до перемоги «епохи дурості»?

Від редакції

Не важливо кимось бути насправді – важливо те, ким тебе вважають; стан коли ти можеш стати «експертом», зробивши всього один клік у соцмережі; враження, що ти знаєш все про все і думаєш не так як всі; формування ставлення до людей, подій та явищ через перегляд заголовків та почуті уривками коментарі до коментарів тих, хто ще раніше коментував те, що сталося… Яка знайома картина, чи не правда. Ті, хто намагається сіяти зерна критичного мислення, як мантру повторюють вище згадані загрози та виклики, які стали сьогодні жорсткою реальністю. Проте, суспільство продовжує безтурботно жити в зовсім іншій реальності.

 

Світ «симулякрів»

У 2006 році вийшов фантастичний фільм «Ідіотократія», антиутопія про те, як в результаті природного відбору чисельну перевагу дурних людей над розумними стало зашкалювати і що з цього вийшло. Сьогодні, 14 років по тому, повний розвал нашого світу не виглядає такою вже фантастикою: рівень IQ у молодих людей неухильно знижується, і деякі дослідники вважають, що цей процес вже незворотній.

На думку одних, в цьому винен негативний відбір за інтелектом (розумні люди таки гірше розмножуються), інші звинувачують у всьому смартфони. Чи встигнемо ми переломити тенденцію до того, як середній IQ homo sapiens впаде до рівня розумової відсталості?

Видатний учений Ардаліон Токарський вважав, що дурість є психіатричним захворюванням. Він тоді не вимірював її ніяким IQ, але вельми переконливо довів в 1896 році на зборах Московського товариства невропатологів і психіатрів, що між поняттями «нерозумно» і «безглуздо» існує різниця.

Нерозумно, говорив він, впасти з вікна, задивившись на місяць; нерозумно забути адресу своєї квартири або «сісти на катафалк замість пролетки», однак це зовсім не можна назвати дурістю. Це щось інше, що входить в негативний, дуже загальне поняття «нерозумно». А дурість – поняття позитивне, тобто володіє властивостями, органічно притаманними цьому поняттю і саме йому. Які ж це властивості?

Відмовляючись лаконічно визначити їх, Токарський перераховує прояви. Він перш за все говорить, що дурість – родове поняття, яке включає в себе обмеженість, нерозсудливість, легковажність, необачність, безцільність, безглуздість. А скільки ще діянь подібного роду, говорив Токарський, ми просто «сором’язливо і сором’язливо називаємо іншими іменами»! Виступає в римському сенаті оратор-демагог, підтримуваний преторіанської гвардії. Він обіцяє явно неможливе, обіцяє неймовірне і нездійсненне. Йому ніхто не вірить, та, і сам він знає, що бреше, але ніхто не заперечує. «Хіба це дурість?» – запитує Токарський. Ні, «політика».

Консенсус людей в суспільстві і компроміс людини з самим собою є, схоже, головним рушійним фактором оглупління населення Землі. Ми живемо в світі «симулякрів» (як назвав цей феномен Жак Бодрійяр), копій без оригіналу, які люди згодні приймати за оригінали і погоню за якими робити метою свого життя. Просто тому, що так роблять всі.

Регрес розуму на порозі XXII століття

Отже, що ж говорять цифри? У минулому році французький нейропсихолог Мішель Демюрже випустив книгу «Фабрика екранних ідіотів». Автор б’є на сполох: з 1999 по 2009 рік середній IQ молоді на стику школи і вузу впав на 3,8 пункту. Дрібниця, так, але продовживши цю тенденцію на 100 років вперед, ми отримаємо падіння інтелекту до 62. А згідно з тестом IQ, вже показник 70 – це особи з розумовою відсталістю (верхня межа дебільності). Загроза серйозна. Суспільство, що складається з таких людей, не зможе підтримувати власне існування. Нікому буде керувати машинами і лагодити їх, а значить, наша техногенна цивілізація занепаде. Штучний інтелект може, звичайно, прийти на «допомогу», але це може лише погіршити ситуацію для людини як такої.

Ще 20 років тому ніхто б не подумав, що XXII століття людство ризикує зустріти розумово відсталим. Рівень IQ щосили ріс, адже протягом XX століття люди вважали, що кращий інтелект і знання забезпечують дітям кращі шанси в житті і вселяли цю ідею молодшому поколінню. Вчені зі схваленням спостерігали так званий ефект Флінна (на часть імені новозеландського філософа Джеймса Флінна), який в 1984 році опублікував статтю «The mean IQ of Americans: Massive gains 1932 to1978» в журналі «Psychological Bulletin», де було написано, що середній IQ жителів США за зазначені роки збільшився на 15 пунктів – приблизно на 3 пункти за кожне десятиліття. Аналогічні дослідження в інших країнах показали схожі результати, хоч і різняться по країнах. Так, Флінн описав підвищення на 20 пунктів IQ голландських призовників з 1952 по 1982 рік.

Проведені після 2000 року дослідження показали те, що зараз називають «зворотний ефект Флінна»: зростання IQ сповільнюється, припиняється або навіть змінюється спадом. Проведене в 2004 році дослідження даних про IQ норвезьких призовників показало, що після середини 1990-х років зростання зупинилося і змінилося невеликим спадом. Роботи Тісдейл і Оуена, проведені в 2005 і повторно в 2008 роках, продемонстрували, що результати тестів на IQ датських призовників росли з 1959 по 1979 роки на 3 пункти в десятиліття, за десятиліття 1979-1989 років зросли лише на 2 пункти, за 1989- 1998 роки – на 1,5 пункту і за 1998-2004 роки знизилися на ті ж 1,5 пункту.

Цивілізація «мильних бульбашок»

З чим дослідники пов’язують розворот тенденції розумнішання людства? Ось що говорить сам Флінн: «Перемога візуального сприйняття означає, що менше людей читає довгі романи або книги з історії. Люди живуть в бульбашці з цього, що робить їх більш уразливими до впливу інформації, що поступає до них ззовні.  

Поліпшення аналітичних здібностей більш не робить людину «кращим громадянином». Блоги, поп-культура, дорогі тренінги про те, як «відкласти голову в бік і згадати, що ти тіло», люди без освіти, що знаходяться на вершині соціальної піраміди (Кім Кардашьян, наприклад) – все це різко зводить на нівець бажання займатися своїм інтелектом. Бути розумним більше не престижно, це не забезпечує переваги.

До сих пір престижно, наприклад, в нашій країні мати «симуляцію розуму» – диплом про вищу освіту юриста, економіста, журналіста і т.д. Але приходячи на співбесіду по працевлаштуванню, ці люди (вивчившись «журналістиці», наприклад, в Політеху, а «адвокатуру» – в Інфізі) не можуть показати свою реальну корисності підприємству. Більш того, підприємство не може знайти собі доброго електрика або токаря чи теслю, тому що ці професії вже практично не готують у навчальних закладах! Велика кількість «мильних бульбашок» будує таку ж «мильну цивілізацію», тестування функціонерів яких дає настільки жахливу тенденцію.

Хто буде керувати суспільством з низьким IQ?

Ще кілька слів про те, що в наш час люди з низьким IQ заводять більше дітей.

До 1850 року це взагалі не було проблемою для людства. Дурний мисливець гине частіше розумного, а розумному селянинові по плечу прогодувати дітей і в голодний рік. Найзабезпеченіші класи Британії століттями мали приблизно вдвічі більше дітей на жінку, ніж робітничий клас. Якщо у представника нижчих класів раптом і було більше дітей, то вони, в силу недостатнього харчування, мали помітні проблеми зі здоров’ям, і вже в другому поколінні число їхніх нащадків падало. Після 1850 р року погане харчування у дітей в розвинених країнах стало йти в минуле навіть у бідних верствах, а збільшення доходів населення дозволяло прогодувати велику сім’ю навіть тим, хто не мав вищої освіти.

Вся проблема полягає в тому, що цивілізація перестала бути реальною, тобто мати реальні перевірочні інструменти для оцінки стану справ кожної конкретної людини. Тому людям стало багато чого «здаватися» – в тому числі, що вони насправді розумні.

Не в змозі переварити таку величезну кількість інформації, яка виливається на них з усіх боків, люди все менше розуміють в тому, що відбувається – а значить, управляти ними стає все простіше.

Все питання в тому, хто цим займеться. Кому знадобиться стільки ідіотів?

 

Передрук з порталу про українську та світову науку “Граніт науки”

Автор. Дарья Тарусова, Головний редактор Порталу про українську та світову науку “Граніт науки”, журналіст

Переклад українською – «БезБрехні»

Ще по темі:

Читати статтю
Close